БлогУ попередньому пості я розповів про те, що дорога зі Львова і до Лазурного має свої цікаві історії. Також розповів, що ми нарешті прибули у заповітне місце і побігли розбирати наші речі.
Першим ділом побачив такі “баннери”:
Наступний після приїзду день якраз і був іменинами мого молодшого двоюрідного брата.
Ми його покатали на Зорбінґу та поспускали його на гірках.
До речі, в “Чароїті” до вартості проживання також включено було харчування, триразове… Уявіть собі: приходите на сніданок, а там – перше, друге, каша, булочка, кава/чай, канапка… Після такого сніданку аж хочеться поплавати 
Поплавати комфортно не вдалось: просто спотикаєшся об мешканців моря – медуз… Місцеві жителі сказали, що ми ще вчасно приїхали, адже до 10 липня там купатись холодно, а з 1 серпня ти не купаєшся, а просто розгрібаєш медуз.
Дуже сподобалось купання в штормовому морі – хвилі, медуз немає… Така радість там кожні сім днів і триває 2-3 дня.
До місцевого ринку там 15 хвилин ходьби, до моря 5 хвилин… На ринку домашні фрукти, овочі, вино. Щовечора дискотеки.
У нас на вечір була своя програма: чайки, море, карти.
Зранку в 6-ій ми ходили купатись і коли вже йшли обідати (8:00) у сусідній базі відпочинку – дитячому таборі “Парус” відбувалась побудка піснею Пари нормальних “Вставай!”.
За 14 днів на морі а отже 16 за медами рідного дому вражень назбиралось багацько. Тому усі фотографії я розмістив у соцмережі “ВКонтактє”. Хто долучений до моїх друзів, той може переглянути.
І, не зважаючи на піврічну діяльність мого блоґу, я вперше (сам не знаю чому так пізно) розміщую свою фотографію.
Дякую за увагу! Надіюсь на подальший плідний робочий рік! =)
© 2010, Михайло Грабинський. Всі права захищено. При повному чи частковому використанні статті посилання на http://blog.mike-h.org.ua/ ОБОВ’ЯЗКОВЕ!
Loading ...