“Не шукай мене – бо я на морі!..”: Частина 2: Відпочинок

У попередньому пості я розповів про те, що дорога зі Львова і до Лазурного має свої цікаві історії. Також розповів, що ми нарешті прибули у заповітне місце і побігли розбирати наші речі.

Першим ділом побачив такі “баннери”:

Наступний після приїзду день якраз і був іменинами мого молодшого двоюрідного брата.

Ми його покатали на Зорбінґу та поспускали його на гірках.

До речі, в “Чароїті” до вартості проживання також включено було харчування, триразове… Уявіть собі: приходите на сніданок, а там – перше, друге, каша, булочка, кава/чай, канапка… Після такого сніданку аж хочеться поплавати 😉

Поплавати комфортно не вдалось: просто спотикаєшся об мешканців моря – медуз… Місцеві жителі сказали, що ми ще вчасно приїхали, адже до 10 липня там купатись холодно, а з 1 серпня ти не купаєшся, а просто розгрібаєш медуз.

Дуже сподобалось купання в штормовому морі – хвилі, медуз немає… Така радість там кожні сім днів і триває 2-3 дня.

До місцевого ринку там 15 хвилин ходьби, до моря 5 хвилин… На ринку домашні фрукти, овочі, вино. Щовечора дискотеки.

У нас на вечір була своя програма: чайки, море, карти.

Зранку в 6-ій ми ходили купатись і коли вже йшли обідати (8:00) у сусідній базі відпочинку – дитячому таборі “Парус” відбувалась побудка піснею Пари нормальних “Вставай!”.

За 14 днів на морі а отже 16 за медами рідного дому вражень назбиралось багацько. Тому усі фотографії я розмістив у соцмережі “ВКонтактє”. Хто долучений до моїх друзів, той може переглянути.

І, не зважаючи на піврічну діяльність мого блоґу, я вперше (сам не знаю чому так пізно) розміщую свою фотографію.

Дякую за увагу! 😉 Надіюсь на подальший плідний робочий рік! =)

Михайло Грабинський, Michael Hrabynskyi

© 2010, Михайло Грабинський. Всі права захищено. При повному чи частковому використанні статті посилання на http://blog.mike-h.org.ua/ ОБОВ’ЯЗКОВЕ!