Добра воля та корисливість людини. Журнал "Філософія життя". Серія "Невже це Я?!". Випуск 1(1).
Доброго дня, шановні читачі! Сьогодні вийшов перший випуск нашого журналу "Філософія життя" в межах весняного марафону "Весна прийшла!..". Тема сьогоднішнього випуску: "Добра воля та корисливість людини".
Чи робили Ви коли-небудь добро комусь, кого Ви навіть не знаєте... Я думаю, що так... Беззаперечно - хоча би один раз за все життя Ви подали копієчку бідному інваліду, чи допомогли розгубленій старенькій бабці позбирати яблука, що випали із розірваного пакету і розкотились по асфальту.
Кожній мислячій особі (так якби - людині) притаманне відчуття доброти... Але чи можна говорити про добро, коли людина отримує за це вигоду? Чи не затьмарює людську доброту бажання наживи? Коли і де ми зустрічаємось із цією тонкою межею, яка розділяє людську доброту і тваринну наживу?
З точки зору таких наук як логіка, етика слід сказати, що доброта людини проявляється у добрій волі, тобто діянні, яке не приносить вигоду.
З цим положенням можна посперичатись. Є категорія людей (в тому числі - віруючі), які отримують моральне задоволення за зроблену роботу. Або ж працівники соц-служб, які отримують мізерну "віддяку" за свою допомогу людям... Чи ця "вигода" є вигодою, і чи їхні діяння є настільки благословенними, наскільки про це пишуть дрібні пожадливі збирачі дешевих сенсації - журналісти.
Звісно, читаючи спеціальну літературу з даного питання складається враження, що філософи-професори, які часто без власної думки вульгарно звинувачують увесь світ у тваринних інстинктах, які затьмарюють людські ідеали, ніколи не виходили зі своїх душних комірчинок, які гордо обзиваються кабінетами, аудиторіями, лабораторіями, у яких їх гордо засадили ідеали, які душили їх вічно, і вони при цьому (ба більше!) пишаються своїм невіглаством, яке самі ж собі приписують.
Людина як істота розумна, здатна до свободи волі, думки, світоглядної життєдіяльності має певний вибір у своїх діях, тому коректно було би не узагальнювати складність конструкції людської душі, підсвідомості та сердечного м'яза (який за переконаннями деяких верств суспільства також думає, мислить) та не топтатись по свідомості інших...
Людина є корислива за своєю натурою - це довели економісти. Але вони ж і довели (зокрема, А. Смітт), що людина у своїх егоїстичних намаганнях самовдовільнитись та насититись підсвідомо дає "невидиму руку" суспільству і... допомагає йому! Це банально, але це правда... Збагачуючись, людина успішно намагається створити пропозицію, яка б задовольнила попит, який, у свою чергу, створює саме суспільство. Цей складний механізм детально не описаний філософами, тому наберусь наглості найменувати його величною дефініцією - "псевдо-користь". До цього терміну доцільно було би долучити і такі парадокси людського життя, як псевдо-мета і псевдо-безкорисливість. Людська душа настільки бездонна, що сам власник не може її зрозуміти до кінця.
Псевдо-мета - це явище, яке виникає у людини, яка очікує на збагачення, але впевнена, знає, підсвідомо розуміє, що вона нічого не отримає. Таке ж відчуття виникає у людини, яка починає безкорисну роботу, але надіється, що в майбутньому обернеться це їй сторицею. Таке явище, як і псевдо-безкорисливість не можна віднести до жесту "доброї волі", але водночас не можна стверджувати про абсолютну виключеність. Ці два явища повисли на межі і ніколи не будуть віднесені до певної категорії.
Псевдо-безкорисливість виникає при глибоко підсвідомому розумінні вигоди, але не визнавання факту існування цих думок перед суспільством і собою в першу чергу.
Тому, я завершу словами, які хотів донести до Вас, мої любі читачі від самого початку: "Не заганяйте себе в рамки". Живіть так, щоб Ви не відчували провину перед суспільством. Воно Вам за жодних обставин не провинилось, тому поки не вступитесь - воно Вам ніколи не віддячить. Благословляйте вдалі починання та очікуйте на диво. Воно прийде і Вас здивує.
Дякую за увагу!
Коментування відкрите, тому ведеться гласна переписка. Наступний випуск вийде в п'ятницю журналом "Політичне життя. ВРУ-ПУ-КМУ". Розшифрування номеру випуску а(б), де а - номер випуску в межах журналу-серії, б - номер журналу в межах марафону "Весна прийшла!..".
Журнал "Філософія життя". Серія "Невже це Я?!". Випуск 1(1).
Добра воля та корисливість людини
Чи робили Ви коли-небудь добро комусь, кого Ви навіть не знаєте... Я думаю, що так... Беззаперечно - хоча би один раз за все життя Ви подали копієчку бідному інваліду, чи допомогли розгубленій старенькій бабці позбирати яблука, що випали із розірваного пакету і розкотились по асфальту.
Кожній мислячій особі (так якби - людині) притаманне відчуття доброти... Але чи можна говорити про добро, коли людина отримує за це вигоду? Чи не затьмарює людську доброту бажання наживи? Коли і де ми зустрічаємось із цією тонкою межею, яка розділяє людську доброту і тваринну наживу?
З точки зору таких наук як логіка, етика слід сказати, що доброта людини проявляється у добрій волі, тобто діянні, яке не приносить вигоду.
З цим положенням можна посперичатись. Є категорія людей (в тому числі - віруючі), які отримують моральне задоволення за зроблену роботу. Або ж працівники соц-служб, які отримують мізерну "віддяку" за свою допомогу людям... Чи ця "вигода" є вигодою, і чи їхні діяння є настільки благословенними, наскільки про це пишуть дрібні пожадливі збирачі дешевих сенсації - журналісти.
Звісно, читаючи спеціальну літературу з даного питання складається враження, що філософи-професори, які часто без власної думки вульгарно звинувачують увесь світ у тваринних інстинктах, які затьмарюють людські ідеали, ніколи не виходили зі своїх душних комірчинок, які гордо обзиваються кабінетами, аудиторіями, лабораторіями, у яких їх гордо засадили ідеали, які душили їх вічно, і вони при цьому (ба більше!) пишаються своїм невіглаством, яке самі ж собі приписують.
Людина як істота розумна, здатна до свободи волі, думки, світоглядної життєдіяльності має певний вибір у своїх діях, тому коректно було би не узагальнювати складність конструкції людської душі, підсвідомості та сердечного м'яза (який за переконаннями деяких верств суспільства також думає, мислить) та не топтатись по свідомості інших...
Людина є корислива за своєю натурою - це довели економісти. Але вони ж і довели (зокрема, А. Смітт), що людина у своїх егоїстичних намаганнях самовдовільнитись та насититись підсвідомо дає "невидиму руку" суспільству і... допомагає йому! Це банально, але це правда... Збагачуючись, людина успішно намагається створити пропозицію, яка б задовольнила попит, який, у свою чергу, створює саме суспільство. Цей складний механізм детально не описаний філософами, тому наберусь наглості найменувати його величною дефініцією - "псевдо-користь". До цього терміну доцільно було би долучити і такі парадокси людського життя, як псевдо-мета і псевдо-безкорисливість. Людська душа настільки бездонна, що сам власник не може її зрозуміти до кінця.
Псевдо-мета - це явище, яке виникає у людини, яка очікує на збагачення, але впевнена, знає, підсвідомо розуміє, що вона нічого не отримає. Таке ж відчуття виникає у людини, яка починає безкорисну роботу, але надіється, що в майбутньому обернеться це їй сторицею. Таке явище, як і псевдо-безкорисливість не можна віднести до жесту "доброї волі", але водночас не можна стверджувати про абсолютну виключеність. Ці два явища повисли на межі і ніколи не будуть віднесені до певної категорії.
Псевдо-безкорисливість виникає при глибоко підсвідомому розумінні вигоди, але не визнавання факту існування цих думок перед суспільством і собою в першу чергу.
Тому, я завершу словами, які хотів донести до Вас, мої любі читачі від самого початку: "Не заганяйте себе в рамки". Живіть так, щоб Ви не відчували провину перед суспільством. Воно Вам за жодних обставин не провинилось, тому поки не вступитесь - воно Вам ніколи не віддячить. Благословляйте вдалі починання та очікуйте на диво. Воно прийде і Вас здивує.
Дякую за увагу!
Коментування відкрите, тому ведеться гласна переписка. Наступний випуск вийде в п'ятницю журналом "Політичне життя. ВРУ-ПУ-КМУ". Розшифрування номеру випуску а(б), де а - номер випуску в межах журналу-серії, б - номер журналу в межах марафону "Весна прийшла!..".
Журнал "Філософія життя". Серія "Невже це Я?!". Випуск 1(1).
Коментарі
Дописати коментар